Блог - ВАСИЛЬ ШПІЦЕР

Вірним побратимом Володимира Тимчія у боротьбі за свободу України був станківчанин Петро Дмитришин, який згодом став його шваґром. Він зростав і мужнів під впливом свого старшого товариша і земляка Михайла Кравціва – патріота і громадського діяча, члена УВО і ОУН, який вніс великий вклад в становлення і розвиток ОУН на Стрийщині (див. Додатки). Змалечку Петро виявляв великий потяг до навчання, тому батьки віддали його до Стрийської ґімназії. Особливо захоплювався літературою і в ґімназійні роки пробував писати вірші та оповідання. Після матури Дмитришин став постійним співробітником часопису “Стрийська Думка”, до якого подавав передові статті на суспільні й політичні теми, оповідання та новели, навіть вірші.

Петро був членом Юнацтва ОУН, а з 1931 року став членом ОУН. Увесь свій час, сили і здібності віддавав для національного і духовного піднесення Стрийського повіту і рідного села.

Вперше П. Дмитришина за націоналістичну діяльність заарештували 1934 року. Як видно з матеріалів судової справи II Ds 1466/34, прокурор окружного суду в Стрию 13 липня 1934 року вніс подання про порушення і провадження слідства проти Петра Дмитришина, Гриця та Василя Яворівих, Івана Столяра, Олекси Чайки, Маркіяна Зварича. Їх звинувачували в тому, що усі вони “в Стрілкові, Фалиші, Станкові і Довгому, останнім часом, беручи участь в організації під назвою “Організація Українських Націоналістів”, яка прагнула через пропаґандистську діяльність, нагромадження зброї та організацію актів саботажу і терору до відриву від Польської Держави південно-східних воєводств, ввійшли в порозуміння з іншими особами з метою відриву від польської держави частини її території…” Тоді ж Петра Дмитришина звинуватили у складанні, переховуванні та розповсюдженні антидержавних відозв та виголошуванні рефератів антипольського змісту.

Слідство в цій справі затягувалося, і 19 листопада 1934 р. прокурор окружного суду в Стрию звертається до судового слідчого з черговим клопотанням про з’ясування додаткових обставин, зокрема просить здійснити:

“А/ детальний допит звинувачуваного Петра Дмитришина стосовно такого:

1) чи має і які арґументи, що реферат “Воєнні алярми” отримав від Юліана Гошовського, який перебуває в Німеччині;

2) чи звинувачуваний виголосив реферат під назвою “Воєнні алярми”, де і коли?

3) чи звинувачуваний виголосив реферат під назвою “Іван Франко – український Мойсей”, де і коли?…

Прошу про швидке погодження цього клопотання, оскільки Петро Дмитришин перебуває в ув’язненні понад 5 місяців.

Підпрокурор району ІІ-го”.

Невідомо, скільки часу ще тривало слідство, проте після звільнення з ув’язнення в 1935 році П. Дмитришин продовжує активну громадську і політичну діяльність. Він налагоджує роботу ОУН у Стрию та навколишніх селах, багато працює з молоддю, готуючи нове поповнення для організації.

Петро, якому щойно виповнилося 25 років, багато часу віддавав роботі з дітьми і підлітками у своєму рідному селі Станкові. Окрім різноманітних культурних заходів, що проводилися під егідою “Просвіти”, Дмитришин навчав дітей політичної грамоти. Насамперед, знайомив їх з “Устроєм Організації Українських Націоналістів”, в одному з розділів якого подано вимоги до членів ОУН:

1) Членами Доросту ОУН можуть бути українці (-ки) у віці 8-15 років.

2) Членами Юнацтва ОУН можуть бути українці (-ки) у віці 15-21 років.

3) Членами ОУН можуть бути українці (-ки), яким сповнився 21 рік життя.

4) Кожний бажаючий вступити в ОУН подає до одного з відділів писану заяву з порукою двох дійсних членів ОУН.

5) Новий член протягом шести місяців вважається кандидатом.

[…]

10) Обов’язком членів є підлягати приписам Устрою, правильників, постановам і наказам усіх керуючих органів ОУН, ширити ідеологію українського націоналізму, притягати нових членів і своєчасно платити встановлені членськи вкладки.

Серед фотографій, що належали родині Петра та Розини Дмитришиних, збереглася і світлина з тих часів.

Вдруге П. Дмитришина арештували у липні 1936 року, після інциденту на горі Маківці. Однак під час слідства не було підтверджено причетності Дмитришина до вбивств, тож його звинуватили за діяльність в “Організації Українських Націоналістів, яка прагнула до відриву від Польської Держави південно-східних воєводств”. У матеріалах судової справи збереглося достатньо цікавої інформації про самого Дмитришина, а також про політичні події, що відбувалися в цей період на Стрийщині, тому вважаємо за доцільне подати тут деякі архівні матеріали в перекладі з польської:

“З матеріалів судової справи про вбивство Пони Михайла та інш.

в 1936 р.

Рапорт

Біографічні дані:

1/. Опришко Микита, син Дмитра і Катерини, з дому Опришко, нар. 4. 04. 1911 р. в Грабівцю стрийськім, повіт Стрий, там мешкає, польський громадянин, руської національності, вільний, 4 кл. ґімназійні, греко-католик, робітник, без маєтку, у війську не служив, кат. “А”, засуджений 7-місячним ув’язненням в 1933 р. за політичний злочин.

2/. Дмитришин Петро, син Олекси і Рузі, з дому Шваб, нар. 15. 06. 1910 р. в Станкові, там мешкає, польський громадянин, руської національності, вільний, випускник ґімназії, греко-католик, без заняття, без маєтку, у війську не служив, не судимий.

3/. Тимчій Володимир, син Івана і Марії, з дому Тимчій, нар. 29. 10. 1911 р. в Грабівцю стрийськім, повіт Стрий, там мешкає, польський громадянин, руської національності, вільний, випускник ґімназії, греко-католик, без заняття, без маєтку, у війську не служив, не судимий.

[…] Під час обшуку, проведеного в Дмитришина, знайдено 1 револьвер, брошуру під назвою “Боротьба за душу української дитини” видавництва ОУН та багато інших записів, які після опрацювання будуть додатково представлені разом з повідомленням. З вилученого матеріалу випливає, що підозрюваний Дмитришин є членом ОУН […] .

Стрий, дня 19 -го серпня 1936

Аргасінський Сатурнін,

слідчий відділу попереднього розслідування

* * *

Постанова

Окружний судовий слідчий в Стрию дня 28 вересня 1936 року

згідно з поданням прокурора окружного суду в Стрию

від 28 вересня 1936 II.Ds. 698/36

постановляє

розпочати слідство відповідно до ст. 263 к. п. к. проти:

1) Микити Опришка, син Дмитра з Грабівця, за звинуваченням в злочині за ст. 97 § 1 к. к. […]

2) Петра Дмитришина, син Олекси зі Станкова,

[…]

9) Володимира Тимчія, син Івана з Грабівця,

[…]

В справі звинувачуваного Дмитришина Петра, який підозрюється в належності до Організації Українських Націоналістів, інформую, що він виявив свою діяльність в 1933 році, коли був арештований за звинуваченням в розповсюдженні листівок ОУН. Від того часу він постійно контактував з чільними членами ОУН, зокрема, на підставі достовірної інформації, в 1935 році він став комендантом відділу ОУН в Станкові. З часу, коли звинувачуваний Дмитришин став керівником Українського Студентського Товариства, як показує інформація, він почав більшою мірою виявляти свої націоналістичні погляди, які збігалися з програмою ОУН.

Зокрема, звинувачуваний Дмитришин під час зібрання, влаштованого 19. 01. 1936 р. усіма українськими легальними товариствами, в якому взяли участь 300 осіб і священик мітрат Базюк зі Львова – виступив від імені націоналістичної молоді з пропозицією, щоб під час банкету не подавати до столу алкогольних напоїв. Ця пропозиція викликала незадоволення серед поважних персон української спільноти, внаслідок чого Дмитришин разом з молоддю націоналістичних поглядів демонстративно покинув залу, в котрій відбувалася зустріч.

Про те, що підозрюваний Дмитришин є членом ОУН, свідчить факт затримання його за звинуваченням в розповсюдженні відозв ОУН в 1933 році, а потім і факт, що під час обшуку, проведеного постерунком в Братківцях у зв’язку з інцидентом на Маківці, знайдено в нього брошуру під назвою “Боротьба за душу української дитини”, видану в 1933 р. Організацією Українських Націоналістів. Брошуру цю подаю як додаток № 4. (Зазначаю, що брошура та була видана в зв’язку з антишкільною акцією, що мала місце в 1933 році.)

Інші записки і реферати, знайдені в звинувачуваного Дмитришина, переконливо характеризують його діяльність і погляди, зокрема, ось що свідчить лист, написаний Дмитришиним до Проця, в котрому звучить думка: “тепер я самітний селюх, запряжений в тяжкий віз поважної народної праці, не мав часу думати про себе … Батьківщина в неволі. Інколи згадав лише, що я одинокий, що немає кому розкрити свого серця … і тоді прилітало дороге ймення – Бронця … Я пізнав її на стрілецьких могилах. Відтоді вона не раз мене поздоровляла … І відтоді щораз глубше, щораз – то глубше отсе золоте кучеряве дівча западало мені в душу.” Лист цей подаю як додаток №5.

Особливо звертаю увагу на наступні реферати, частина яких написана звинувачуваним Дмитришиним, частина – його товаришами, котрі також свідчать про діяльність і погляди звинувачуваного Дмитришина, зокрема: дод. 6/. реферат Дмитришина з 1935 р. під назвою “Значіння школи і освіти в житті народу”; дод. № 7/. – реферат з 1930 р. під назвою “Вс. вечірня звичаєва картина”; дод. № 8/. під назвою “Іван Франко – український Мойсей”; дод. № 9/. під назвою “Загальний нарис історії України і другого десятиліття від могутнього зриву української нації”; дод. № 10/. поіменований “Ще як світ світом не бувало у нас тут святенька того” – реферат від 2. 11. 1935 р; дод. № 11/. – від 1. 11. 1935 р. під назвою “Першого листопада”; дод. № 12/. під назвою “Герої чину і посвяти”, від 29. 1. 1935 р.; дод. № 13/. під назвою “В роковини великого пророка”, виголошений 19. 4. 1936 р. у Верчанах і 17. 5. 1936 р. у Жираві; дод. № 14/. під назвою “Українське студенство колись, сьогодні і в майбутньому” з дня 15. 12. 1935 р.; дод. № 15/. під назвою “В 16 роковини геройського безумства” з дня 27. 1. 1934 р.; дод. № 16/., який складає один зошит в зелених обкладинках, в якому знаходяться такі реферати: 1/. починається зі слів “Мова рідна, слово рідне”, 2/. “У Києві дзвонять дзвони” – реферати ті походять з дня 22. 1. 1936 р.; дод. № 17/. складає брошуру під назвою “Короткий нарис націоналізму” автора О. Обуховича.

Окрім того, у звинувачуваного Дмитришина знайдено 2 реферати, написані рукою Юліана Гошовського, зокрема: дод. № 18/. під назвою “Новий середник локомоцій [засіб пересування. – В. Я.] Цепелін на шинах”; дод. № 19/. під назвою “В погоні за винаходами”; дод. № 20/. містить вірші, писані Дмитришиним до дня 20. 9. 1934 р., ймовірно коли він перебував в ув’язненні у зв’язку з вбивством міністра Пєрацького. Дод. № 21 містить текст промови, виголошеної Дмитришиним під час похорону Ярослава Барабаша, котрий помер внаслідок отриманих ран під час подій у Верчанах, що мали місце в дню 12. 7. 1936 р., і саме та промова спричинила інцидент в дню 2. 8. 1936 р.

Також під час обшуку органами поліції в Братківцях знайдено в Дмитришина 1 барабанний револьвер, котрий передано до Повітового Староства в Стрию разом з повідомленням проти Дмитришина щодо нелегального зберігання зброї.

На допиті звинувачуваний Дмитришин Петро пояснив, що брошурку під назвою “Боротьба за душу української дитини” знайшов 3 роки тому перед порогом свого дому, і підкинута вона була йому незнайомою особою. Те, що він є власником брошурки, того зовсім не боїться, оскільки один екземпляр можна йому мати. В процесі його допиту стосовно згадуваної брошурки, в певний момент перед слідчим попереднього розслідування Аргасінським висловився, що її отримав, а на запитання від кого її отримав, він розгубився і відповів, що “отримати і знайти – в тім нема ніякої різниці”. Коли звернуто увагу Дмитришинові, що в 1933 р. у нього було проведено обшук і тоді тої брошурки у нього не знайшли – Дмитришин цього факту не міг пояснити, як і з’ясувати, коли став власником тої брошурки – перед чи після обшуку, здійсненого у нього в 1933 р.

Стосовно знайденого при особистому обшуку Дмитришина револьвера, він пояснив, що знайшов його 13. 8. 1936 р. в кущах коло години 18-ї, коли повертався додому. Кущі ті знаходяться за мостом з правого боку, як веде стежка в напрямі Миртюків.

В процесі допиту Дмитришина щодо револьвера – Дмитришин сміявся, кажучи, що влада й так в те не повірить, бо револьвер знайшов саме тоді, коли після верчанських подій відчуває загрозу з боку комуністів, оскільки доходили до нього чутки, що за промову, яку виголосив у Верчанах, а її текст представлено панові Судовому Слідчому 28. 9. п. р. до верчанської справи – комуністи мають намір його знешкодити.

Стосовно підозрюваного Ключника Василя місцевий Слідчий Відділ володіє інформацією, що він від 1935 року виконує функції коменданта Районової Станиці ОУН в Лотатниках Стрийського повіту і підтримував він тісні контакти з підозрюваним Дмитришиним Петром, і контакти ті відбувалися в домівці Українського Студентського Товариства в Стрию

[…]

Стрий, дня 29-го листопада 1936

Додатків 27,

при цьому дод. 1 і 2 – це два відбитки фотографічні, запропоновані Городянином, а дод. № 3 – відбиток фотографічний Мирослава Завицького і тов.

Аргасінський Сатурнін,

слідчий відділу попереднього розслідування

* * *

Нр. II.Ds: 698/36.- Стрий, дня 22 травня 1937 р.

Звинувачувальний акт

проти:

1/. Петра Дмитришина;

2/. Теодора Галема;

3/. Василя Ключника, звинувачуваних в здійсненні злочину за ст. 97 §1 к. к. […] в тому, що в часі від початку 1935 року до літа 1936 на терені стрийського повіту, беручи участь в організації під назвою “Організація Українських Націоналістів”, яка прагнула через пропаґандистську діяльність, нагромадження зброї та організацію актів саботажу і терору до відриву від Польської Держави південно-східних воєводств, увійшли в порозуміння з іншими особами з метою відриву від Польської Держави частини її території.

Дії ті складають злочин за ст. 97 §1 к. к.

На підставі ст. 26 §1 к. п. к. і 280 к.п.к., ст. 3 §2 plw. к. п. к. і 20 p. w. k. k. справа підлягає розгляду через Окружний Суд в Стрию за участі присяжних.

Обґрунтування

Організація Українських Націоналістів, скорочено ОУН, є революційною нелегальною організацією, що охоплює своєю діяльністю південно-східну територію Польської Держави.

Завданням цієї організації є виховати українське суспільство в дусі українського націоналізму з погляду ідеологічного, як і в дусі націоналістично-революційному з погляду політичного, а особливо прагнути до відриву від Польської Держави південно-східних земель через терор і організацію актів саботажу.

Висновки проведеного розслідування вказують, що звинувачувані Петро Дмитришин, Теодор Галема і Василь Ключник до часу їх арешту були членами ОУН, доказом чого є зізнання ряду нижче поіменованих свідків, оперті як на опосередкованих відомостях, так і на власних спостереженнях, а також на їх публічній діяльності на терені стрийського повіту та загальній поведінці, а особливо вилучені в звинувачуваних під час обшуку нелегальні брошури, реферати і записки, написані в націоналістичному дусі.

Щодо звинувачуваного Петра Дмитришина, то з зізнань свідків Сатурніна Аргасінського і Евгеніуша Кордиса, опертих на записках і рапортах Слідчого Відділу П. П. в Стрию, випливає:

- що звинувачуваний Петро Дмитришин в 1933 році підозрювався в розповсюдженні листівок ОУН в Станкові, внаслідок чого з того часу підозрювався в причетності до ОУН;

- що зустрічався з особами, підозрюваними в причетності до ОУН;

- що в 1935 році Слідчий відділ П. П. в Стрию отримав достовірну інформацію з кількох джерел, що звинувачуваний Петро Дмитришин виконує функції коменданта сільського відділу ОУН в Станкові, а також функції заступника районового коменданта ОУН в Стрілкові;

- що звинувачуваний Дмитришин постійно перебував у приміщенні товариства українських студентів в Стрию і брав активну участь в організації студентів, – а праця його полягала у виголошенні ряду рефератів в націоналістичному та антидержавному дусі;

- що звинувачуваний Дмитришин в 1935 році на зібранні студентів прилучився до тої групи, що виступила проти Польської державності;

- що 22 січня 1936 року виголосив він чергову антидержавну промову в зв’язку з святкуванням річниці проголошення незалежної України;

- що 6 лютого 1936 року в приміщенні студентського товариства висловився за бойкот українського спортивного клубу “Скала” через те, що цей клуб увійшов до P. Z. P. N, що з його ініціативи покарано тих студентів, котрі брали участь в забаві, організованій пізніше цим спортивним клубом;

- що проводив він акції серед студентів щодо протидії “Новій Школі”, стверджуючи, що правління тої школи провадить політику угодовства;

- також, що з його ініціативи в 1931 або 1932 році відбулась панахида на гробі Степана Охримовича – знаного діяча і члена ОУН;

- окрім цього, що всі відповідні промови виголошував він у націоналістичному дусі.

З показів свідка Якуба Новака, коменданта П.П. в Братківцях, випливає, що в листопаді 1935 року, після вступу на свою посаду, свідок довідався від попереднього коменданта Куявського, що звинувачуваний Дмитришин є чинним членом ОУН, а в червні 1936 року свідок отримав конфіденційну інформацію з 2 джерел, що звинувачуваний Дмитришин в 1936 році в Станкові організував сільський відділ ОУН, котрого сам був комендантом. Також з зізнань цього свідка, які грунтуються на власних спостереженнях, випливає, що звинувачуваний Дмитришин часто ходив до Стрия, де перебував в приміщенні студентського товариства, а також, що зустрічався з особами, підозрюваними в причетності до ОУН, зокрема з Грицем Яворівим зі Станкова, Теодором Сунаком з Братківців та Юлією Дудою з Фалиша.

З показів свідка Яна Цисляка, ст. пост. П. П., випливає:

- що звинувачуваний Дмитришин з 1931 року розвинув жваву націоналістичну діяльність;

- що з 1932 року в аматорській виставі, граючи роль Тараса Шевченка в читальні “Просвіти” в Станкові, виголосив неіснуючі в тексті слова “Україна мусить жити і повстати” ;

- що в 1935 році був він підозрюваним в розповсюдженні листівок ОУН.

З показів цього свідка, опертих на секретних відомостях, випливає, що звинувачуваний Дмитришин брав декілька разів участь в урочистостях на Маківці, які проводились на честь полеглих там у війні українських стрільців, і сам керував тими урочистостями; що був комендантом відділу ОУН в Станкові і Фалишу. Також з показів свідка, які грунтуються на власних спостереженнях, випливає, що звинувачуваний Дмитришин часто зустрічався з особами, підозрюваними в причетності до ОУН, зокрема з Олексою Чайкою, Стефаном Щапаком з Фалиша, Василем і Гринем Яворівими та Іваном Столяром зі Станкова.

[…]

Стосовно речових доказів, вилучених у звинувачуваного Дмитришина – експерт Йозеф Хожевський зробив такий висновок:

а/. брошура під назвою “До боротьби за душу укр. дитини” (дод. 4) є офіційним виданням закордонного керівництва ОУН і була випущена в Чехословаччині, звідки до Польщі переправлена нелегальним шляхом. Брошура містить цілий ряд висловлювань антидержавного характеру;

b/. лист укр. мовою до Н. Проця (дод. 5) має інтимний зміст, та характерний зізнанням автора в тому, що заприсягнувся до поважної народної праці, оскільки “вітчизна в неволі”;

c/. реферат за № 6/. містить текст промови перед делегатами повітової централі “Рідної школи” в Стрию 20.10.1935 на святі цього товариства. Реферат містить цілий ряд висловлювань, котрі свідчать, що автор є крайнім українським сепаратистом, не визнає існуючого в Польщі стану і становища українців та закликає слухачів “до науки” з тією метою, щоб стати колись в колі вільних народів.

d/. машинопис українською мовою на 5 аркушах, що містить 2 твори під назвами “В свят-вечір” та “Два нічліги” (дод. 7/.). Зміст другого твору “Два нічліги” намагається викликати відразу до польського народу;

e/. текст реферату на честь українського поета Івана Франка (дод. 8/.) витриманий в народово-українському дусі, а метою референта є нагадування слухачам, що вони перебувають в неволі і їх обов’язком є вишукати всі ті цінності, які повинні поставити український народ в коло вільних народів;

f/. рукопис українською мовою (до

Закрити